К.Марло В.Шекспір Сонет 54

В тобі, прекрасному немає меж;

Красиве завжди буде красивіше

У сто разів. Троянда грає, стеж..,

Це очевидно не у спеку лише.

Шипшина - це основа для троянд,

Її принади зріють... Некваплива.?

По листю з рози все ж стікає яд,

А в колючках пожадлива є сила:

Здійма красою хвилю щастя в нас

Забарвленням, та формою, - брехлива...

Як все чарівне, в смерті, гине враз

І лише слів жага - ночей могила.

Проходять дні, привабливість слів веж,

У віршах п'янко захолоне теж.