К.Марло В.Шекспір Сонет 58

Позбав Господь, раба любові, так,

З Тобою бавитись в думках, грайливо...

Коханий, ти у ніжності мастак,

Секунди кращі дарував як диво.

Скорившись погляду, мети лазур,

Воліє вабити мене щоночі...

Від ніжності зазнаю ще й тортур -

В них дотик рук, як поклик мрій дівочий.

Так, навкруги, ні, навіть в почуттях,

Страждання є, слухняні є сигнали;

Відмови кращий вигук в щасті: "Ах!"

Вінчає всі принади - ми їх мали...

Годинник, у любові марень час,

Віддати може, божевільний.., враз.