К.Марло В.Шекспір Сонет 6

Холодною рукою зве зима,

Спотворюючи літа кращий сон.

Душа, чого ж ти варта, ще й сама...

Мовчиш, скарби ховаєш. В унісон

Найліпше не втрачають жартома.

Збираєш заборонене? Чекай,

Всі скнари особисто, чи хто зна,

Відсотки чар приховують.., як рай.

За десять, - жодного не дасть життя,

У щасті заборонена біда..?

Частіше, гонорові почуття

Шукає смерть, від пристрасті - бліда.

Так не згуби ж красу, її вівтар,

Щоб не отримати ганьбу з-за хмар.