К.Марло В.Шекспір Сонет 66

Втомившись від життя, волав я все ж,

Сил смерті відчуваючи канони...

Смерть жалюгідна, та її не вб'єш,

Бере прекрасне в щасті, без законів...

Чистісінький у вірі від заграв,

Гріхи та заздрість в схованці неначе...

Чи все у світі золоте..? Гріх - сплав...

Від Бога, що тебе рятує, баче.

Добро сліпе, не відчуває тла,

Узявши чесність, позабуту в щасті,

Та старість, що за юністю прийшла,

Як зло за добротою, в дні нечасті

Йде.., не зупинити. Конче треба йти -

В житті знаходять витоки мети.