К.Марло В.Шекспір Сонет 69

Лише очима світу бачу я,

В тобі... жахливе, і прекрасне бачу.

Все ж села та міста, любов твоя...

Всю душу віршам віддадуть гарячу.

Поривом емоційним.., від похвал

І вороги не відречуться... Німо,

Хулу спростовуємо в чарах скал,

Що так біснуються... До них не йдімо.

Бо очі ще хвилюють, без прикрас,

У вчинках кращого твої принади.

Все ж на красу поглянуть досить раз,

Щоб світ увесь забути, долю зради.

Не схожий з квіткою все ж аромат;

Брехня, підступно все вінчає, брат.