К.Марло В.Шекспір Сонет 71

Помру, оплакуй світ, любов.., як все ж,

Емоцій згарище... Необережно,

Похмурий дзвін прихильно, з самих меж,

Ще вдарить... вимовить ім'я бентежно.

Час з черв'яками, світла сонця жде

І завше у мирське нас закликає.

Сонет... нагадує для майстра, те

У справах, що палке завжди, безкрає.

Любив тебе, любити буду... знай,

Покинутим тобою краще бути

Навіки... Навіть, не ступивши в рай..,

Мене забудь... Нестерпний, згубний, лютий

Страждань свій час, не оберни в сльозу -

Світ насміхається лишень внизу.