К.Марло В.Шекспір Сонет 72

Світ розповідь послухає, де я

Достоїнства свої тобі відкрию.

Вони любов твою із небуття

Ще воскресять, як заповітну мрію.

До аналоя винесуть лиш нам

Все цінне, а брехню залишать змові...

Не доведу упертим, що вітрам,

Про твої чари у палкій любові.

Боїться світ скупої правди, так,

Для похвали все бажано від Бога.

Тоді, негідників сміх - горя смак,

Не зможе гвалтувати нас, будь-кого.

Нікчемні всі мої творіння злі,

Любові гідні - радощі Землі.