К.Марло В.Шекспір Сонет 81

Писати, епітафії тобі, -

Мені. Земля і небо приймуть - кращі.

Надгробків наших вітряність в журбі,

У забутті, чекає лихо з пащі.

Безсмертя всім дають: Бог, сором все ж...

Померти й правити умами, так.

Землею буду.., вранці, трунок меж,

Оплакує небес росою всяк .

В очах замруть віршовані рядки:

На мовах багатьох, несуть, як сагу,

Зиск - суть істоти... Кращі, навзнаки,

Зірки побачиш.., як папір... - повагу.

Моє перо для вічності небес;

Вуста чекають пам'ять вічних мес.