К.Марло В.Шекспір Сонет 87

Прощай, занадто дорога мені,

Ти, щоб тобою палко володіти.

Мої права - мізерні й уві сні -

Від всесвіту не вимагати звіти.

Чи твоя згода вигідна мені,

Сам вирішу... Мені любити можна -

Тебе; купивши твій "патент"... Земні,

Та незнайомі ми, як птахи... Кожна,

Змінити, без основи, хоче світ...

Свою забувши цінність, все одразу.

Даруй мені думок яскравий зліт

І образ свій, як неосяжну фразу.

Все ж уві сні тобою володів,

Любов в житті - дар Божий, поготів.