К.Марло В.Шекспір Сонет 93

Я житиму з упевненістю у тім

Що для любові вказівок не треба;

Обдуреному, можна буть святим

Не раптом, сам відчуєш поклик неба.

Твій образ тут, зі мною завжди - тінь,

Адже й у тебе серця простір кличе.

Ненависть очі знають сірих стін

Що спорудили разом, таємниче...

У зовнішності, вигляду сердець

Немає, зміни завше люблять душу.

Є настрій все ж нарешті, є - співець,

Що зрозуміє: світ з'єднати мушу.

Плід заборони - Біблію пізнав;

В характерах людей - мрій ідеал.