Хай живе королева!

Червоні краплини на сніг пролилися.

В примарному передчутті

Скору загибель ввижає цариця

З істоти в її животі.

Приречена Мойро, пряди свою долю:

Коли їй урветься життя,

Криком обдасть королівські покої

Бліде чорнооке дитя.

Королева померла. Хай живе королева!

Вже друга красуня в покоях царює,

Білява, висока й струнка.

Мов зорі прекрасна, мов небо осяйна,

Люстерко чарівне в руках.

У ньому обличчя, рум'яне та біле, Чому лиш коса ворона?

І чути, як хлопають крукові крила,

Й цвинтарна біліє стіна.

Королева померла. Хай живе королева!

Мисливець заводить створіння до лісу.

Мисливець приносить назад

Печінку, легені, прядку волосся,

Сорочки скривавлений шмат.

Білявка зготує печінку в сметані,

Червоне відкриє вино.

А вже за годину, від злості з омани,

Люстерко жбурне у вікно.

Але воно не б'ється.

Королева померла, хай живе королева!