Лицарі без страху і докору ( з Ваншенкіна)

Час велично йде, летить вперед,

Віє над полями і лісами,

Ось настав для нас його мрій злет:

Скільки ж друзі, коштуєм ми з вами.

І крокують в грізний бій... бої,

Прямо в бій зі школи, власне, з двору...

Дорогі однолітки мої,

Лицарі без страху і докору.

Потребує в серці меж, чи ні;

Велич сили; геть парадні брами:

Їх маршрут в незнаній глушині -

Хащами, болотами, ланами.

Поки мріємо, ми ще живі,

Прагнемо у щасті, без зневаги...

Будувати мрій міста нові.,

Дій потрібні людям переваги.

Ти, скоріш одинаком пропав,

Без яскравих душ, в них сяє віра...

Надиха сердець майстрів запал,

Їх порив, їх приклад мрій та діла.

Все ясніше зорі, не в імлі...

Там легкі дороги, з Бога зору,

Де, живі й сьогодні на землі

Лицарі без страху і докору.