літо заходить у вуха, ув очі, у рот,

літо заходить у вуха, ув очі, у рот,

літо у твій зріст, значно вище тебе,

літо тутешнє і.., якого не знає ніхто,

літо – ще червень, і літо за комір неба.

літо, від якого втікаєш – асфальт в’язкий,

і літо, яке знайшов, пірнув у дорогу,

літо, що комарами чіпляється до ноги,

літо, з яким завертаєш громи Господні…

літо як фата-моргана і епіцентр,

терпіти не можеш і полюбляєш водночас.

літо твоє усе: мов яйце-райце,

примхи, дурниці і ніч, домальована сонцем.

скільки, скажи відверто, ти ним хворів,

скільки відсотків заляже у надра крови?

безліч, ще безліч у літа ледачих днів –

мало, так мало тобі цієї свідомості.