Любов застигла у мені до тебе

любов застигла у мені до тебе

небачене й нечуте не збуре її геть

ти тільки жий, живи, не полишай

і сутністю своєю любов`ю всіх сповняй

а от приставити собі я це не можу:

як же жити в цьому світі сповненою тьмою?

ось і згасло все, поломилось горем…

І укрилось серце кригою міцною

вже не ллється річка по-старому

вже трава ніяково шумить

вже птахи десь згасли в присмерку нічному

вже так журно Апполлон спішить.

вже у серці кратери убились

але знову все по-новому зробилось:

річка гирло віднайшла

тихо трави засурмили

прилетіли і птахи з чорнильних хмар

колісниця знову графік відновила

в серці крига розтопилась.

тільки де-не-де крижина проплива

що таїть в собі холоднії дума…