Манія

Продала душу за візит у рай ,

та небеса чомусь не взяли плати 

і на обочині світів тепер сама ,

ані шляху вперед , ані на зад вертати .

Посеред темряви й даличини зірок 

де тіні щиряться у полуміі Ваала 

багряні небеса , неяди цмулять кров

й на зубах сліди лишила сажа .

Куди іти ?- дороги бездоріжжя 

і шлях прямий ніде не приведе 

з під ніг глядить Каріотида 

когось розп'яли тут живцем .

Кого ? Байдуже , бо й нема могили 

в Гієні бачив хто хрести ?

із фриз спустили поділ семантини 

не всі - мегери слід простиг .

Лиш дві сидять сичами на карнизі 

підперши голову з зажуреним лицем 

і над колискою Тіфона кречет свище

“нехай маленький ще росте.”

....

 Ну що ж - яка ціна така й розплата :

багровий небосхил , попалена земля 

за що ж душа була тоді віддата ?!

за любозріння пекла і вогня ?!

Напевно так ... що маю -те моє !

назад дивитись - боляче вмирати .

й життя таке - не скоро ще мине

й не ма за краще , що уже  продати .