Межова, краю рідний

Наймолодша моя, з не юначих небес, 

Ти й сьогодні вражаєш красою ланів,

Хлібодарів душею, перлина чудес, 

Хоч знайома тобі й полоса... з полинів. 

Ти, у серці моєму навічно, душі... 

Незабутня, щаслива у праці, як Ненька 

Межова, тобі щастя даруєм вірші.., 

Мила, - шану, мрій успіх.., звитягу, Рідненька. 

Від Петровських степів, до Махна чабреців, 

Від Донецька копрів, до Мечетної меж.., 

Маєш простір, та землі родючі отців, 

Маєш - славу козацтва, тебе... - не минеш. 

Промайнуть дні віки, ніби потяг в тім сні, 

Що тривожить тебе, незбагненним крилом... 

Бо він мчить твоїх дочок, синів... навесні, 

До далеких країн, тих.., в імлі.., - за селом. 

Ти, у серці моєму навічно, в душі... 

Незабутня, щаслива у праці, - як Ненька.., 

Межова, Тобі, щастя дарує - вірші.., 

Мила., шану, мрій успіх.., звитягу, Рідненька.