Морозець

У вікно вечірнє стукає морозець

Сумно йому стало в зимньому саду.

Та ніхто не просить в хату завітати-

Ось стоїть нудьгує в темному гаю.

Місяць вже піднявся, зірки заіскрились,

Люди по оселях розійшлись давно,

Притуливсь морозець до віконних скелець,

Розглядає пильно сільськеє житло.

Він стоїть цікавий: що ж там у хатинці?

Пічка в середині, там вогонь сичить.

Кіт сидить-мурлика, лапку умиває,

І бабуся вправна ніжно гомонить,

Діточкам маленьким казочку читає,

Про краї далекі тихо гомонить,

Де ліси стіною, де вітри-бурани,

Сніжні завірюхи, криги і пітьма.

Чарівна природа, зимнії пейзажі

Стали поставати в шибочках вікна.

Це художник-витівник малював, а вранці зник.