Мости

Мости згорають у мовчанні ,

Не в відстані чи в плині літ

Падуть у мул забуті й незгаданні

На харч неуважливих риб

Як ще річки, не висохли ?- не втямки

Бо скільки ж їх , злягло на дні :

Розведених , позведених, канатних

На вік , назавжди , назовсім

Як море ще не вийшло з берегів?

Як океани не залили сушу ?

Від тих уламків канутих навік

Що колись тягнулись з душі в душу

Та  факт є факт , лежать забуті

Мости між двох ,далеких берегів

Спалені в байдужім без діянні,

З минулим втрачені , стезі

***

і видно так ,судилось їм добути

Самотнім , вік, у бруді каяття

І вверх дивитись , як наступні

Проростатимуть на їх кістках .