н а с к і л ь к и

н а с к і л ь к и

доля як дощ, як повня, як вітер

на перехресті.

доля з трамвая, зненацька сідає в таксі –

доля в такому коловороті версій,

що забуваєш спитати про компас,

про хліб і сіль…

начеб і квапиться, та залишає свічада,

піт утирає брудним від страхів рукавом,

доля твоя полюбляє

і воду, й вогонь, і карти,

доля нагадує почасти оксиморон.

їй не сидиться.

все, що писалось, поблякло.

переписати: кинути вічність у мить,

не проковтнула ще заячого переляку,

але прошила сльозою крайнеба кістки.

доля з тобою сьогодні лягає спати:

прошепотіла молитву, забула слова,

перехилила до того

адамових сліз повну кварту,

щоби по видиху болю збагнути,

наскільки жива.