N.N ( Піаніст ...)

Давай заграй , хоч в барі зовсім пусто

всі розійшлись , лишились ти і я

неон поволі в залі тускне

а за вікном сірієтсья зоря

заграй , бо це в останнє чую

сьогодні в темряву я вступлю вже глуха

зіграй , прошу , тобі ж не трудно

тобі ж потрібна , знаю , гра

ти ж цим живеш , ти ради цього

от тут в притоні за гроші

і свій талант ти тратиш за мітлою

у присмерках тютюнових димів

й волочиш крила по осколках

лишаючи стежину із пірїн

босоніж ступаючи по недокурках

із вірою не страченою поміж днів …

і цей рояль ,   як кіпу мій з гріхів

це я принесла , чуєш це для тебе

стара повія з тавром пропеченим із слів

тобі , що домом кличе небо

я вже стара покоцана роками ,

проте людьми напевно все ж сильніш

та далі пю вино , втішаюсь цигарками

сміюсь , співаю і живу я більше всіх .

я – живу ! А ви… А ти…!

Давай заграй   як тільки вмієш

Щоб я повірила,  що  ти – не дим

Й сповнений до не відказу мої віри

Мій ангеле , заграй , лиши нарешті швабру

Потіш стару з багряним фіксатуаром на губах

Хлопчино юний ,  що домом кличе небо

І замість бруду в чиїх венах гра