N.N ( Я відпустив , бо... )

Я відпустив, бо більш тримати

В обіймах своїх Вас не міг

І Ви без сліз , гордливо промовчавши

З собою наш забрали гріх

Увись до зір , злетівши птахом

У небеса , у гори білих хмар

Й дощем униз , опали нагло

Всі Ваші болі і Ваш жаль

Я мав те знати як ховався

Від отих крапель за вікном

до серця руку міцно жавши

усе минуло , все пройшло

лишень кровлять примари сумом

при виді Вашім , як давно ?...

та ми вдамо , що не знайомі

і що нам вбитим все одно .

що не болить душа за Вами ,

а Ви в мені не бачите того ,

кого колись Ви знай кохали

і чию слабкість прощено було .