Нам би втекти

Мертва тиша дворами іде, замовляє сни.

Ліхтарі миготять і ховають свої принади.

Тиша вкриє двори, над якими висять човни,

Якір кинувши між почорнілих грон винограду.

Нам би випити зілля і збігти у степ вночі,

Там де саван земний попід місяцем стелють трави.

Перекинутись птахом, чи може змією, а чи

Танцювати босоніж із зорями та вітрами.

Пити воду цілющу із чистого джерела,

Опускати обличчя і руки в струмки прозорі.

І летіти небесним човном без вітрил і весла,

Поки кригою вкриті, не стануть над нами гори.

Там в глибокій печері горить потайний вогонь,

Працьовиті троллята шукають скарби у ядрах.

І премудра чаклунка, всміхаючись аж до скронь,

На тарілку кладе недогризки червоних яблук.