Ніч

Ніч ступає за вікнами кішкою,

А хода надзвичайно легка.

То хай за́йде, прикинеться ніжною:

Я в тарілку наллю молока.

Приголублю без слів, та відкриється

Одкровення у внутрішніх стін.

Розкажу, що насправді відчинена

Моя здатність пробачити всіх.

Що любив, то давно вже поховане,

Зберегти сподівання не зміг.

В покарання з небес подарована

Здібність плакати тільки без сліз.

Про спасіння благати не пробував

І святошу ніяк не вдавав.

Бо не вмію у липових роздумах

Додавати насичених барв.

І летять зоряниці-недопалки:

Щось із себе майбутнє вдають.

Вже запізно амбітність приборкати,

Щоб звертатись до Бога в раю.