Осені чудна краса

Сиві тумани міста огортають,

Осінь крокує по нашій землі.

Птахи у вирій давно відлітають,

Тихо щезають у білій імлі.

Шелестом ніжним нас ліс зустрічає,

Тихо листочки додолу летять.

Сонячний промінь по кронах гасає,

Віти на кленах неначе горять.

Ниточки білі в повітрі снуються -

Бабине літо на хвильку прийшло.

Ягід калини червоне намисто

Клену на груди тендітно лягло.

Ніжно дзюрчить між галявин джерельце,

Воду несучи в могутню ріку.

Листям покрилося плесо озерця

В нім видно осені чудну красу.