ОСІНЬ

Вересневий ранок - яхонт у вині,

Туманця серпанок стигне в бурштині.

Бродить світом осінь, дівонька бліда,

Осінь рудокоса, відьма молода.

Дівка-ворожбитка заглядає в сни,

І лікує рани темної весни.

І мережить осінь павутину днів,

А в очах розкосих - спалахи вогнів.

Осінь, ти ласкава, поки молода,

Молодість лукава - зійде, як вода.

В жовтні вже не дівка - молода вдова.

Плаче осінь гірко - Діва Дощова.

Плакать перестане - в листі шамкотить,

В ліхтарях вечірніх світлом мерехтить.

Остужає роси, кличе вітер злий,

Розпускає коси, дує на вузли...

Серед лісу варить в древньому котлі

Чарівні відвари, їздить на мітлі.

Сипле листя-руни, і морозить квіт,

І в гітарних струнах тугою дзвенить.

Ну а потім змінить сукенку на плащ,

Заголосить рвійно й полетить навскач

В світову безодню... Скине плащик з пліч,

І пірне, як у воду, в Горобину НІЧ.