Осінні коралі

Я п"ю тебе, осінь, по краплі-

Мов добре, старе вино,

І трунком твоїм гіркуватим

Зцілюсь, мов степним полином.

А смуток опалого листя

Ледь в тиші прощальній дзвенить -

Вплету його в долі намисто,

Що чорно на грудях горить.

Я п"ю тебе, осінь, по краплі,

П"янке ж бо твоє вино,

Ти мусиш мені нагадати

Того, кого жду вже давно.

Хто світло моє розпізнає

У втомлених сутінках днів

Хто в чорно-черлені коралі

Те світло вдихнути б зумів.

Гей, осене, відьмо вродлива!

Як в засвіти йтимеш взимі -

Даруй мені долю щасливу:

Візьми ті коралі собі...