Осінній декаданс

У світ осінній і туманний,

У мерехтливий падолист

Я сподіваюсь, не в останнє

Зове мене ледь чутний свист.

Чи свист, чи то сичання звіра

Чи темний шепіт уві сні…

Мене покликала зневіра,

Мовчать, мовчать мої пісні.

Я йду крізь пелену обманну,

Я рву її тенет кінці,

У інфернальному тумані

Мене оточують сліпці…

Світи мені, моя Антарес,

Врятуй мене від сліпоти

Грішу, а потім каюсь, каюсь…

Лиш не цілую я хрести.

Іду в студену мокру осінь

Повз цього світу суєту

Шаманських співів стоголосся

У днів ошмаття заплету.