Покаянний

Ти бачиш, як важко мені зізнаватись у власних гріхах.

Ніхто ж бо не прагне відчути себе достеменно винним.

Це - гордість, мій Боже, а ще це - тваринний страх,

Що Ти не простиш й перестанеш мене називати сином.

Ти бачиш, як важко мені зізнаватись у власних гріхах.

Бо тоді негаразди в житті я сприймаю лиш як покарання,

Й моя впевненість в Твоїй любові терпить жорстокий крах,

Бо не вмію удари Твої я сприймать як батьківське повчання.

Ти бачиш, як важко дається мені покаяння у власних гріхах.

Ти бачиш, як я повсякчас намагаюсь від Тебе втекти,

Як стає моя спалена совість до Тебе сліпа і глуха,

Хоч, здається, так легко сказати в молитві коротке “прости”.

Подаруй мені силу зізнань й покаяння у власних гріхах.

Оживи й онови Ти мій дух. Беззаконня мої всі забудь.

Знов навчи відкриватися перед Тобою. Нехай

Моє серце пізнає Твою добру й люблячу суть.