Променад Хрещатиком MMXVIII

***

Висолоплюють цікавість очі молодії:

Щебет, сміх у дружнім колі, необачні дії…

Вітер перевів готівку на платіжну карту,

Суне з боку Бессарабки повз афіши арту.

***

Посміхається нещиро зі світлини давній,

В елегантнім капелюсі пан (сто років в травні).

Як він жив, любив чи плакав – невідомо нині,

Залишив картини людям, і йому не винні.

***

Волоцюга промовляє в метрополітені,

До глухого «фараону» речі не збагненні:

«В землю йдуть плоди незрілі, світ про них не плаче

Мрія гине без учину, пам’ятай, юначе!»

***

«Сталінок» зірчаті шпилі зайняли ворони,

Споглядають свою здобич, чорні на червонім.

Графіті спотворив мармур, то свербіж нащадків.

Вічно жвавий вздовж каштанів, кам’яний Хрещатик.