Пророк

Колись давно закінчиться війна

колись і хтось повернеться додому

на дійтей обійстя спалене до тла

могилу вирити пророку .

у заростях тернових цвинтарях

мерцям вже все одно де бути

так і поляже на чужих кістках

блаженний голос , що віщав майбутнє .

причинний ,одержимий ,а той дурак

він руки дер у очі неба ,

й як древній характерник розчищав

шлях на землю ангелам з Едема

яких не бачив і не чув

сім сурм забрали в нього звуки

катафрактаріїїв квартет відчув

лиш протягом у білих грудях.

А на очі … очі він осліп

Вітаючи комету Соломона

І більше зір він не лови вив

Й не возхваляв Альдебарона .

Лиш не-німий скитався Кадингірі

З багровою каймою по руках

Баніта гнаний з рідної оселі

Голос фатуму грядущого життя .

Якого людство розпяло за правду

Під гул мортир і клекіт гаубіц

На амбразурі в вимоклім окопі

Одним із безіменних він поліг .

Пророк – його згадають з часом

І восхвалятимуть , так як й кляли

І він можливо буде радий

Сліпий , глухий і врешті-решт німий .