Проскурівське підпілля

Пробираючись по праху я давно піднявся в гору

Це життя не довговічне, але я сиджу без діла

В мому черві карамельні черви

Моя суджена обвітрена напружена

А мої печалі сталі вертикалі

Убива убивця загубився й окревавленому тілі поклонився

Коли я пав від його меча згасла чорна свіча

Вуаллю покрилось лице трубача

Натомість була задурманена моя свідомість

А моїй совісті притаманні тимчасові пластмасові повісті