" Романс Ларисы " ( з Е. Рязанова )

Я, як метелик, до вогню

Летіла необачно рано,

В любов — країну чар та сну,

Де жінку ніжно звуть кохана.

Де кожен день — життя, немов,

Та де не знала я негоди.

Країна весняна — любов,

Там щастя не питає вроди.

Та йшли часи важкого сну,

Тебе нема, а лжа розкута.

Відчула я любов земну,

Де кожен зна зневіри пута.

Моя біда, та не вина,

Душа наївна, з бепорадних.

Любов — країна чарівна,

Де, майже, кожен другий зрадник.

Навіщо плачу знов і знов,

Та посміхаюсь недоречно.

Непевна сторона любов,

Там зрадивших вітають гречно.

Та забуяє знов трава

Крізь негаразди, перешкоди.

Любов — країна весняна,

Бо щастя тільки тут приходить.