Розійшлись , розбіглись , розповзлись ...

Розійшлись , розбіглись , розповзлись

Не стало пари цьої тварі

Змінились ми , не ті які колись

Були , не бути тими й далі .

Чи двоє ми , чи може ти одна

Себе оту , лишила десь по-заду

Дорослою не стала , лиш чужа

Мені по ранках готувала каву

І погляд твій змінився – ти вже мрієш

І про світи , й країни і дива

Не я тепер твоє натхнення віри ,

Не я тепер мета твого життя .

А мрії твої- чула тишина

Німа від Бога , що вона порадить ?

А видно все ж таки знайшлись слова

Які вона уклала до поради .

На пальцях певно , більш ніяк !

Тобі- вона - риторила свободу ,

Невже для тебе то була тюрма ?

Німе скитання по пустому дому ?

Не ти хіба хотіла мати вдоволь ,

Тепла домашнього і запах мандарин

Я дав тобі , усе що міг позволить

І до ніг твоїх скотив весь світ .

І ніхто нічо тобі не скаже ,

Ніхто не вправі щось то говорить

Мала панянка у великій хаті ,

Не клітка золота , а міст і Мунк і Крик

А ти пішла , із мріями в придане

Ну хто тебе таку ще то візьме …

Хіба дозволиш ти комусь літати

Коли сама не ходиш по землі.

…

Чи це болить ? -  та вже й переболіло

Лиш біль фантомний там де ти була

І ліжко не пусте , там знай вже інша

Що каву теж готує по раннях .