Русалчина колискова

Темна нічна година.

Тиха вода плюскоче.

Пісню веде дівчина

Під берегом серед ночі.

Ніченьці доля темніти,

Річеньці струмувати,

А доля дівчини сидіти,

Співати і сумувати.

"Візьми ж ти,сестронько-річко,

Душу мою на ранку,

Знеси ж ти, сестронько-річко,

Душу мою потоком.

Нехай дістанеться моря,

Нехай зіб'ється у піну,

Хай розлетиться на друзки,

Розбившись об кам' яні скелі.

Тільки ж лиши, сестричко,

Тіло моє у плавнях.

Хай розів'ються коси,

Довгими стануть руки,

Чорними стануть зуби,

Очі блимнуть зеленим.

Прийде до мене юний,

Прийде до мене ясний.

Схилиться над очеретом,

Вип'є моїх цілунків.

Я ж його заголублю,

Я ж його залоскочу,

Темно-рожевим цілунком

Тонкі вуста забарвлю,

Взятим зі дна баговинням

Оплутаю руки й ноги.

Довгим стеблом лілейним

Біле чоло заквітчаю,

І попливемо разом

В морі зустріти світанок".

Щомісяць так припливає,

Під очерети пірнає,

Виходить, та вголос заводить

Тих слів, що якраз примовляє.

Ніченьці доля темніти,

Річеньці струмувати,

А доля русалки сидіти,

Співати і чаклувати.