Самозванці

Не чужі і не коханці,

ми в любові самозванці.

Сама собі війна,

обраних сердець...

Один кінець, фіаско...

Люди епохи проданих слів,

де вітер сльози зустрів...

Ти, мов сказати мені хотів,

захлинався морем, зостався болем...

Гріхи розмовляли з тобою у сні,

золотою ниткою плетуться дні у дзеркалі.

Не шукай рятунку кохання,

солодко-гіркого трунку прощання.

Не я відпускаю чорні гріхи,

а розкаянні нічні молитви...

Завтра закінчаться сни,

ще годину поспи.

Купивши срібними монетами душу,

золото собі лишити мушу.