Щоби ти, коханий мій... ( з Ю.Рибчинського )

Щоби ти, коханий мій, не забув мене,

Стану я калиною.., час нас не мине.

Стану гаєм в золоті, квіткою... так , враз,

Щоби ти, найкращий мій, в почуттях не згас.

Щоб у день й увечері ти нудьги знав шал,

Свічечкою тонкою стану між дзеркал;

Ластівкою милою, мавкою весни

Стану.., щоб ти, бажаний, бачив мої сни...

Коханий мій, коханий мій...

Буть моїм.., зумій.

Стану в барвах річкою у душі твоїй,

Щоб не зміг від мене йти до зрадливих вій.

Замету доріженьки заметіллю враз

Щоби ти, не зміг любить з чарами образ.

Щоб піти до іншої, ти не мав підстав

Милий, добрий, ніжний мій, кращий за Христа...

Стану сонця сяйвом я в розуму імлі,

Стану ж бо найкращою - сонцем на землі...

Щоб казковим бачили ми життя удвох,

Стану щастям всесвіту, як звелиш, ти - Бог...

Стану дуже різною: грішною, чи ні..,

Щоби ніч ти святкував у моїм вогні .

Щоби беззавітно все ж, лиш мене любив,

Стану найсвітлішою, чар зібравши вплив -

Зіркою сліпучою, як гроза на Спас,

Щоби не зурочили чорні очі враз .

Коханий мій, коханий мій.., буть моїм.., зумій.