Сон.

Мені ніби заціпило... де ті співучі слова?

Чи я зможу літати?.. бо з крилечок точиться кров.

Наче бачу промовисті барви непізнаних мов,

наче їх партитури з пульта у музи́ки зрива...

Тільки я нерухомо у відчаю плачу без слів...

де мій втрачений голос?.. ні пари з розтулених вуст.

де хода невагома?.. чи у трясовинні загруз

заклопотаний янгол опісля розлючених злив...

Я розплющила очі та біль з мого сну не вщуха.

І мовчання воліла б... й побу́ла б хоч трохи глуха...