" Сповідь Орлуші "

Що і кого б я не любив… Брак слів

Відповідальних, бо прийшли похмуро,

Розкаже: " Я, з країною, той збив

Вмить, Боїнг, що летів аж до Лемпура.

Ні, іншої країни не було,

Не буде більше нації такої,

Де б Путіна величне, хиже зло

Збивало «Буком» людяність від Трої...

Жах, що на шпальтах світових газет,

Лиш вимовив: " Пси ДНР — в параші! "

Він, що трима страхіть важкий багнет

Єднаючись з «найкращим» словом — Rassian.

Це — Я, споріднений життям навік,

Із тими, що волають: " Не бажали! "

Так, з тими, хто згубив літа, їх лік

Що над країною «чужою»… Мали

В блюзнірстві привілеї! Знає лжа

В банальність йшла за логікою влади…

Держави, де спить підлості межа,

А безнадійність мовна, має вади.

Народе мій, Ти, у святій борні,

Згубив себе, шануєш шати вбивства;

Учора, я з тобою разом? — Ні?!

Збив лайнер в Україні! Гірші діійства,

Не поміічає Бог, бо не святий,

Йому, я теж, не осоружний може.

Хто хоче злих досягнень? — Боже крий,

Не буде менше… - Дивиться ворож

Фейсбук, де «змії» весело шиплять,

Та зневажають ті, з Кремля, «укропів»…

Ті, хто вразливі «Буки» знав до «ять»,

Ще й зневажає всіх людей в Европі.

Хто витягнув через кордони смерть,

І надихав хрестом Кирила, ділом;

Хто малюка в лжі розіп«яв, вже геть,

Поза рекламою… Їх лють скорила?

Де двісті дев"яносто вісім тіл…

Їх не скінчилися ще сили муки — 

Той «Боїнг» до добра не долетів,

Геть, під Торезом заломивши руки!

Лиш купки іноземних паспортів,

Ще Іграшки дитячі, капелюшки…

Конкретно, хто і звідки, щастя збив,

Розкидав… трупами не самотужки?

Я, росіянин, від дідів своїх,

Так, по народженню, душею «свійський»,

Беру на себе «Де-еН-еРу» гріх,

Гріх Путіна… Так Бог звелів… російський.