Там, де тиша кричить

Там, де тиша кричить у розбитих містах,

Де попіл і кров на зруйнованих стінах,

Там розірвані душі в солдатських слідах,

Там плаче земля, там країна в руїнах.

Де ніч без зірок, а світанок холодний,

Де погляд втомився шукати тепло,

Де серце країни в долонях хоробрих,

Де змучені очі, що бачили зло.

Вони не питають, що буде і як,

Вони не бояться ні смерті, ні болю,

Їх слово – то куля, їх воля – то стяг,

Що з попелу знов підіймається вгору.

І навіть коли вже замовкне війна,

І рани землі заростуть споришем,

Залишимо в пам’яті кожне ім’я,

Що стало для нас непогасним вогнем.