Тернів цвіт

Тернів цвіт

Він падає на стріхи

І скрапує із нього сік

терпкий та несолодкий

Нема нікого

Тільки я і він

Бо душі що ширяють

білій й неживі

Проходять крізь предмети й речі

Зливаються в туман сновид

І я стаю частиною безмежжя

Вільний світ

Де я і цвіт

І чорні зіниці смерті