Ти ж ніколи не зізнаєшся у тому, що досі її кохаєш,

Ти ж ніколи не зізнаєшся у тому, що досі її кохаєш,

Нікому не скажеш про те як болить твоє сердце, а розум її шукає.

Ніхто не почує твою молитву в якій ти благаєш бога про те ,що б зустріти її хоча б увісні,

Таку дорослу, щаслисливу дівчинку з квітами у волосі.

Проте не забувай про один нюанс,

Ця дівчинка вже не твоя ,вона належить комусь іншому.

Вона не причиняла болю ,не зізнавалася в коханні,

Вона просто завжди була поруч, а потім однією ночі пішла,

Пішла чуючи твоє зізнання.

Твоє дурне відверте зізнання яке до біса їй не було потрібно,

А ти все ще на ,щось чекаєш ,хоча прошло багато часу ,

Ти просто дурний пес, який чекає на господаря ,

На господаря ,що поверне твоє сердце ,

Чи вб'є вистріливши у вісок.

Вб'є пістолетом який ти сам же й протягнеш, бо це твій у біса вибір,

Вибір бути рабом, і на щось чекати ,

І найстрашніше тут те ,що він зроблений у здоровому глузді ,

І тобі залишається лише чекати.