у вікна стукали,

у вікна стукали,

мов краплі дощові.

не відчиняли. полягали спати.

питався світ.

отой старезний світ,

чи ще горить у хаті Божа ватра.

чи ще Петро заходить

і Різдво,

чи образи всміхаються привітно.

і як шанує сонце з правди двох

в писаннях зим

і ...вже ось цього літа.

і як ведеться,

скільки сну і мрій

високих,

що торкають вістря неба,

бо й хата притулилась до землі,

бо на причілок ліг вітрисько степу.

у вікна стукали… і сонце вечорів

у віру запросило і у працю.

молилися старенькі,

кіт,

поріг,

аби прийдешній засвіт упізнати.