Вальс з вереснем

Тополиним листом вересень покружляв і упав до ніг,

Тихим беззвучним шелестом прохолода до нас спішить.

Бархатом, оксамитами осінь на плечі лягла,

Вуаллю із шовку, мереживом річку туман огорта.

Небо іскриться просінню, вражає його глибина,

А світ окропився свіжістю, яка після спеки прийшла.

Хмаринки біжать над левадами, вглядаються в озера гладь.

Вони до людей посміхаються - іще не пора сумувать.

Ніжністю ранньої зіроньки торкається осінь лиця,

Розбіглись в травиці росиночки, неначе з перлинок сльоза.

В повітрі бринить музика: прозора, тендітна, ясна.

І в вальсі Вівальді з вереснем закрутить осіння пора.