Вічні Фермопіли

На грудях з альгізом , що вївся нам у плоть

Щитом стояли ми на лінії рестарту

І знаєш що ?- не вернеться ніхто

Із нас , що тут лишились до остатку

Не вчили нас до цього , не штовхали

Не наганяли як в свій час рабів

Самі разом ми підвелись і встали

Хоч більшість з нас в процесі лиш дозрів

Яку мету , які священні цілі

Ми підняли з закутків свого буття.

За що ми передчас зотліли.

За що поклалася буйна голова.

За що ? Для чого ? Перед ким ?

Для вас ; за правду ; бути не забутим

За тих, що перші встали й тих що не прийшли

За тих кому за нами бути-й-бути

За те , що нам не вдасться оминути

Ні в руку взять , ні спробувати на смак

Ми тут тому , ну а кому ще бути

Коли ми ті , ким вчора ви були для нас .