витерти межу між дощем

витерти межу між дощем

і черешнею,

зазирнувши у відчуття крапель,

випростуєшся

і дзеркально ростеш

у щемної білизни химери і натовпи.

розрізаєш передчуття сонця густого:

ще самотній,

але вже співприсутній.

підіймає тебе до горішнього хтось,

віриш,

що це твій найперший віщун,

та не знаєш:

у дощі чи в його післямові…

нахиляєшся до черешні,

ув її оченята.

незникомість усотуєш,

як соломон, –

віддаєш вузликам пам’яті.