Восени

Я вип'ю дощ, як полиновий трунок

Осінніх сутінок їх темну суть збагну

Листок зжовтілий, мов любовну руну

Естетськи вшию в ночі таїну

Ну що, коханий, чи до ладу ворожіння?

А more mio, ти чекай. Прийду.