Я бачив учора

Я бачив учора, не далі як за півметра, -

зупинкою сіялась мряка, у ній дзеленчав трамвай,

сварилися птахи. У небі цвіла комета.

А з даху зірвався місяць й скотився за небокрай.

Він щойно прокинувсь, як сотні народжень досі,

кивнув на добраніч зорям, одяг чисту пару крил.

Пішов на роботу. Аж раптом викрикнув: досить!

Вчепився промінням у хмари. І вийшов на небосхил.

Тут все як раніше: платани, дахи і вежа.

Він, певно, тепер щасливий, вивчає підземний світ.

Я бачив учора. Я спеціально стежив.

Чи круто мені вдалося здійснити його політ?