я наодинці звіром став –

я наодинці звіром став –

не жебраком, не багачем...

у стін, що зирять без очей,

у стін моїх із панацей,

де в тиші гусне віщий страх,

де все уже не так і …так.

я наодинці зняв цю плоть

і ту, яку не зміг забути.

утік – течу, течу, як ртуть,

переступив і сніг, і грудень.

вікна лишив гінкі фрагменти

і грань від протягу не стерту.

я наодинці… без дверей.

позаду час. застиг. далеко.

нап’юся шурхотів і смерків,

лягаю і росту уверх.

ніч не питає,чи заснеш,

бо звір уже не має меж…