Юрію Андруховичу

Мій пане, хоч майже я крук, далебі,

Мені рідна неня – сонце на Сході.

Закінчить воно за день колобіг –

І Захід – мій татко з Хрестом Господнім!

Сягають верхів’я дерев горобці,

Вужі (наймудріші!) плазують корінням...

Останній твій погляд на герб. А прецінь,

Я – лев і орел, ти – прах і ти – тління!

Нехай хоругви кидатимуть тінь,

Нехай блиск мечів для когось – оса́нна.

Я ж залишу́ся завжди на щиті,

Ти ж під щитом лицар – останній.

Ні, не лечу, твоя панна давно

Із іншим ключа знайшла – і відкрилась...

Мій пане, ти чуєш: старезний гном

У кузні гартує ланцюг на крила.