Зачиняється брама НІКОЛИ

Зачиняється брама НІКОЛИ,

Чути скрипи покинутих мрій.

Стулки міцні опишуть півкола,

І засне життєрадісний рій.

Випаруються зовні прикмети:

Пам’ять слабкості, сили уклін.

Втратять значення хіть і монети,

Втіха вчення, страждаюча лінь.

Світ завжди поступається прямо,

Не зупиниться криком: «Зажди!».

Втім, для інших відчиниться брама,

Що тепер має назву ЗАВЖДИ.